Метою навчальної дисципліни є формування у студентів здатності до розуміння
загальнотеоретичних положень римської й сучасної цивілістики для їх використання у
галузях сімейних, речових, зобов’язальних, спадкових та інших цивільно-правових відносин.
Після успішного вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти зможе:
- визначати предмет римського приватного права (коло суспільних відносин,
що ним регулювалися); джерела римського приватного права, тобто форми
правотворення в Стародавньому Римі; способи здійснення і захисту
цивільних прав; суб’єкти (особи) римського приватного права; сімейні
правовідносини; речове право (особливо право власності, володіння,
сервітути); спадкове право, загальне вчення про зобов’язання і договори;
деліктні зобов’язання (зобов’язання, що виникають з правопорушення) і квазі
– делікти. - правильно тлумачити джерела римського приватного права, норми
приватного права; виявляти відмінності між характерними для римського
права близькими за предметом регулювання, але не однаковими за змістом
такими правовими поняттями як “володіння”, право володіння, право
власності, права на чужі речі (сервітути) тощо; розмежовувати договірні й
позадоговірні зобов’язання; оцінювати досягнення римської юриспруденції
щодо вчення про зобов’язання. - аналізувати основні положення римського приватного права, визначати
загальні та специфічні риси інститутів приватного права, віднаходити
паралелі та відмінності з чинним цивільним правом України та правом
інших країн. - виділяти характерні для римського права такі форми правотворення, що не
властиві для права України; порівнювати форми цивільного процесу в Римі з
процесуальною регламентацією цивільних справ у судах України; критично
оцінювати категорії, принципи, інститути римського приватного права. - вільно оперувати юридичними поняттями, термінами римського приватного
права; визначати межі можливого використання набутих знань із римського
приватного права у процесі сучасного правотворення.